Інколи здається, що тобі ніхто не потрібен

Люди взагалі нікому не потрібні. Вони живуть вкупі, ходять поруч, товкаються, усміхаються один одному, але їм пофіг,на всіх крім себе коханих,ми намагаємося копатися в себе, в голові інших людей, але все робимо для себе і заради себе.
Немає нічого святого. Все віртуальна реальність, ми живемо в ній і думаємо, що ми комусь потрібні, відчуваємо свою потрібність, радимо і радимося.
І навіщо?
Ми поводимося не по-людські, знаходимо для цього або від цього причини.
 Ми намагаємося зрозуміти, і боїмося цього розуміння більше за все в житті, ми навіть смерті так не боїмося як розуміння, і все ж його шукає все життя.
А любов – це відмазка для потрібності.
Нам треба відчувати спроможність бути корисними, а ще важливіше для нас відчувати поряд людину, яка нас врятує від самотності..
Ми готові страждати, боротися, вбивати, вмирати, щоб довести свою потрібність, спроможність бути важливими та незамінними.
Єдине бажання – це влада , бути владикою над кимось не важливо ми навіть домашню тваринку заводимо, щоб відчувати ,що щось не може жити без нашої уваги.
В когось це проявляється сильніше, в когось менша стадія, і всі ми уроди моральні звісно, але є виключення, бувають і не моральні.)