географія почуттів до ілюзії
я нещодавно замислилась над тим, як ми бачимо себе у своїх снах, мріях, неважливо, яким ми самі собі уявляємо свій голос. Ми можемо дивитися зі сторони на себе(у мріях тих самих), а можемо дивитися своїми очима.
і порівняла це все з відношеннями з державою - Україною.
мабудь це щось там значить по психології етс.
але коли я дивлюсь на себе з боку я бачу себе, в чому я одягнена, яка вмене зачіска, як я себе поводжу, як я рухаюсь, які в мене емоції, тут я спостерігаю за собою. Коли я дивлюсь своїми очима я більше спостерігаю за тим, як на мене може впливати навколишнє середовище, соціум і все таке і начхати як я виглядаю, головне як я всередені почуваюсь, тут не потрібно стверджуватись...
Коли я себе відчуваю українкою мені не потрібно кричати про це, розмовляти українською мовою, на мене тільки може вплинути середовище і відношення до людини іноді здоровий глуз.
Хочеться, щоб ми відчували себе собою, а не дивились на себе з боку і думалм як ми виглядаємо, коли кричимо про те, що ми патріоти ...
суббота, 19 декабря 2009 г.
четверг, 3 декабря 2009 г.
Де ще я можу.
Пам ятаю, день – очікування вечора, ночі.
А вночі - ух.
Де ще Гамно – це найкращій друг.
Де ще блонда може казати «Гамно, ну шо ти гонишь»
І у відповідь – «Малая, все ща нарешаем»
Не треба бути кимось, щоб бути собою.
Треба бути собою, щоб бути кимось.
Де ще можна о 18.00 вийти посидіти в машині з другом на десят мин. І повернутися додому об 11.00 наступного дня, сорі в кімнатних лаптях чудова ніч з страшилками.
Де ще можна себе почувати маминою та папиною доцьою
Де ще можна повернутися додому у мокрому одязі з мокрим волоссям і казати «Пап я не купалася на вулиці з – 10, я що зовсім…»
Де ще може бидло капец як радовать
Де ще можна грати в слабо, а наступного дня думати «… як я могла, Малой куда вы смотрели»
Де ще можуть тобі сказати друзі «Пожалуйста приезжай реже, я больше не могу»
Де ще можна на гейзері пити, викидати кожен раз одяг бо весь від йоду оранжевий, або хто як не друзья со Скадовска стирают твоє нижнее белье, чтоб родители не спалили, что ві ездили на гейзер серед ночі с п’янючим водителем, при том, что друзяки – мужики!
І як круто посеред дороги просто кричати у все горло.
Грати в правду з накуриними другом
Асоціаціїї. можна ж написати книгу.
Де ще можна грати в правду і знати, що ні хто не розпєздіт.
Або твій найкращій друг буде казати «Малая спасибо, что нас не считаешь кончеными » коли живемо життям один одного вже кілька років
Де ще за тобою не впадло їхати 200 км. о 4 ранку, бо ти пару годин тому вирішила сюрприз батькам зробити вирішила і сіла не на той поїзд
Або провтика поїзд нема квитка.
І тобі так жаль і совість мучає, що завтра будуть розповідати, як було круто, але як би ти була - то піпєццц.
Де ще можна сказати «Блін, а такий долбоеб був у школі»
Де ще можна скучити за містом за час сну
Зустрічати Новий Рік без снігу у компанії мужиків в номері де антена і люстра зв язані дождіком і радіти
Де ще можуть сливки общества м. Скадовськ їздити в кєпочках утят під пісню кружим сєрьогі і піздєц радоваться
Де ще можу я лазити через забори і ламати шифер!
Вчити друга стрілять сігарєти
Ненавидіти кальянщика, про це йому казати.
Устраивать разборки в очередь в муржской туалет.
Просить «Малой потримай мені двері у туалеті»
Де ще можна можна плакти просто під звуки моря
Згадувати, згадувати і розмовляти з морем
Забувати все і жити сьогодні
Повертатися на місце спогадів кожного разу коли просто буваєш у місті.
Де ще можна на 2 квадратних метра міста зустріти стільки знайомих, що на цілий вечір отого.
Де можна нікого не боятися бо кожна собака знає
Дякую.
Довіряю як нікому Малой, Санич, Макс, Бурцев, Ілюха і Сашка.
Дякую за нові розуміння міста - Безнос.
Пам ятаю, день – очікування вечора, ночі.
А вночі - ух.
Де ще Гамно – це найкращій друг.
Де ще блонда може казати «Гамно, ну шо ти гонишь»
І у відповідь – «Малая, все ща нарешаем»
Не треба бути кимось, щоб бути собою.
Треба бути собою, щоб бути кимось.
Де ще можна о 18.00 вийти посидіти в машині з другом на десят мин. І повернутися додому об 11.00 наступного дня, сорі в кімнатних лаптях чудова ніч з страшилками.
Де ще можна себе почувати маминою та папиною доцьою
Де ще можна повернутися додому у мокрому одязі з мокрим волоссям і казати «Пап я не купалася на вулиці з – 10, я що зовсім…»
Де ще може бидло капец як радовать
Де ще можна грати в слабо, а наступного дня думати «… як я могла, Малой куда вы смотрели»
Де ще можуть тобі сказати друзі «Пожалуйста приезжай реже, я больше не могу»
Де ще можна на гейзері пити, викидати кожен раз одяг бо весь від йоду оранжевий, або хто як не друзья со Скадовска стирают твоє нижнее белье, чтоб родители не спалили, что ві ездили на гейзер серед ночі с п’янючим водителем, при том, что друзяки – мужики!
І як круто посеред дороги просто кричати у все горло.
Грати в правду з накуриними другом
Асоціаціїї. можна ж написати книгу.
Де ще можна грати в правду і знати, що ні хто не розпєздіт.
Або твій найкращій друг буде казати «Малая спасибо, что нас не считаешь кончеными » коли живемо життям один одного вже кілька років
Де ще за тобою не впадло їхати 200 км. о 4 ранку, бо ти пару годин тому вирішила сюрприз батькам зробити вирішила і сіла не на той поїзд
Або провтика поїзд нема квитка.
І тобі так жаль і совість мучає, що завтра будуть розповідати, як було круто, але як би ти була - то піпєццц.
Де ще можна сказати «Блін, а такий долбоеб був у школі»
Де ще можна скучити за містом за час сну
Зустрічати Новий Рік без снігу у компанії мужиків в номері де антена і люстра зв язані дождіком і радіти
Де ще можуть сливки общества м. Скадовськ їздити в кєпочках утят під пісню кружим сєрьогі і піздєц радоваться
Де ще можу я лазити через забори і ламати шифер!
Вчити друга стрілять сігарєти
Ненавидіти кальянщика, про це йому казати.
Устраивать разборки в очередь в муржской туалет.
Просить «Малой потримай мені двері у туалеті»
Де ще можна можна плакти просто під звуки моря
Згадувати, згадувати і розмовляти з морем
Забувати все і жити сьогодні
Повертатися на місце спогадів кожного разу коли просто буваєш у місті.
Де ще можна на 2 квадратних метра міста зустріти стільки знайомих, що на цілий вечір отого.
Де можна нікого не боятися бо кожна собака знає
Дякую.
Довіряю як нікому Малой, Санич, Макс, Бурцев, Ілюха і Сашка.
Дякую за нові розуміння міста - Безнос.
понедельник, 30 ноября 2009 г.
Про музику.
Вона буває різною,то близька і нагадує щось,рідне, а іноді від неї просто пре. Вона накриває спогадами, змушує заплакати, прокинутись від жахливого сну. Вона може виконувати роль захисника, тобто захищати від самих себе, або ж навпаки може підштовхнути на такі справи...ну ти розумієш. Це все про справжню музику, а не про той позорний плагіат)
ЇЇ вона не захистила...
Про нього.
Він. Є... є але в астралі, тобто не поруч, не з нею. Він- хлопчік-мрія. Він той, хто був у її житті ,є і буде але це все не наспрвді. Іноді вони зустрічаються поглядами, та він холодний, жорстоко холодний, Він такий неземний, напевне як і всі чоловіки-примари, вигадані жорстокою уявою. До нього здається неможливо доторнутися, він як сон. Коли він поруч страшно навіть дихати, бо він як солодка вата здається розтане при маленькому погляді, напевне тому так страшно заглянути у його очі. Його очі ...незнаю чи пам ятає вона їх. Вони випромінюють таку спокійність, справедливість та тверезіть думки, що здається він і помилка –такого не буває. Взагалі таких не буває, тому він не з нею. Він єдиний син, та не вередливий, навпаки вихований турботливими батьками, тому виважений та спокійний, так він випромінює спокій. Спокій його зброя. Його спокій змушує випромінювати дощ. Люди без емоцій, завжди лякають, їх неможливо розчулити ,примусити горіти від почутів .Його слова, завжди своєчасні ,виважені. Їноді здається, він просто не баче змісту у простих буденних балачках, ніби зберігає себе для чогось справді вартого ідеала. Їй розуміти його розміркованість важко,не тому що вона його не розуміє,навпаки вона відчуває кожну клітинку його тіла,просто вона не розуміє як він такий земний може бути таким далеким, ніби його не хвилюють жодна з земних проблем, вирішення яких не змусить його перенапрягтись. Він вміє все, та здатен не на багато. Якийсь він трохи з мрії, ніби спустився з небес…
Про неї.
Вона. Річка, де течія повільна, але вона глибока.Вона не вміє просто жити, не може не думати, сама собі і себе нерозуміючи,завжди в пошуках. Погляд беззупинний, ніби чогось чекає.Чекає давно, але... Просто вона існує, її внутрішній світ в стані «знайди себе». Її не впіймати, ні хто ніколи не зловить хвилю її думок, бо він ніколи її не покохає так сильно...
Про кохання.
Воно. не існу у варіанті він-вона. Але у кожного воно своє ,напевно ,в неї до життя, до нього, а він існує і це її стримує. Кохання яке не підкріплюється почуттями, засноване на самих сподіваннях і емоціях. Кохання, що не може не буди між ними, та життя не справедлива штука, залишається надія. Воно таке незимне, напевно воно не було б таким, якби саме зараз між ними була пристрасть. Кохання підкріплене почуттям недосконалості, тому прагуть до ідеала, так повинно бути і в їхньому варіанті то є факт. Воно таке, що змушує творити, мріяти, не зупиняти себе і свій погляд. Змушує експерементувати, залишає вибір. Кохання від якого хочетьса жити, досягати цілей, а не шурнути з 21 поверху. Кохання без обов язків та занадто нестерпних страждань. Для неї воно- є ціль, яка в принципі, в ідеальній концепції, є досяжною.Для нього ідея самореалізації, привіт самоповаги та гордості підкріпленою досконалістю. Він-Вона і кохання, що є звеном об єднуючим їхні сподівання-то є ідеальний, в то й же час неможливий варіант. А що найстрашніше непотрібний варіант. Їх кохання поглине саме себе.
Про них…
Вони. Немає. немає ні кінця, ані краю, така собі історія яка не почалась і хепі енд її дуже сумнівний. Поєднання вони – такий собі неріальний союз.
Про помилку
Бажання. Відсутність його, як помилка. Не вірне слово відсутність, скоріше воно помилково не використане в історії їхніх судьб.
Бо вони разом, об єднані любовью- то є армагедон. Бо вона не може бути наділена ейфорією власного щастя, тоді їй за власним ,особистим задоволенням не вистачить альтруїзму, а це буде кінець її сомоствердження, тобто кінець її самої, далеко не хеппі енд.А від нього просто не залишиться ідеалу, який дає змогу існувати, шукати вихід.
Вона буває різною,то близька і нагадує щось,рідне, а іноді від неї просто пре. Вона накриває спогадами, змушує заплакати, прокинутись від жахливого сну. Вона може виконувати роль захисника, тобто захищати від самих себе, або ж навпаки може підштовхнути на такі справи...ну ти розумієш. Це все про справжню музику, а не про той позорний плагіат)
ЇЇ вона не захистила...
Про нього.
Він. Є... є але в астралі, тобто не поруч, не з нею. Він- хлопчік-мрія. Він той, хто був у її житті ,є і буде але це все не наспрвді. Іноді вони зустрічаються поглядами, та він холодний, жорстоко холодний, Він такий неземний, напевне як і всі чоловіки-примари, вигадані жорстокою уявою. До нього здається неможливо доторнутися, він як сон. Коли він поруч страшно навіть дихати, бо він як солодка вата здається розтане при маленькому погляді, напевне тому так страшно заглянути у його очі. Його очі ...незнаю чи пам ятає вона їх. Вони випромінюють таку спокійність, справедливість та тверезіть думки, що здається він і помилка –такого не буває. Взагалі таких не буває, тому він не з нею. Він єдиний син, та не вередливий, навпаки вихований турботливими батьками, тому виважений та спокійний, так він випромінює спокій. Спокій його зброя. Його спокій змушує випромінювати дощ. Люди без емоцій, завжди лякають, їх неможливо розчулити ,примусити горіти від почутів .Його слова, завжди своєчасні ,виважені. Їноді здається, він просто не баче змісту у простих буденних балачках, ніби зберігає себе для чогось справді вартого ідеала. Їй розуміти його розміркованість важко,не тому що вона його не розуміє,навпаки вона відчуває кожну клітинку його тіла,просто вона не розуміє як він такий земний може бути таким далеким, ніби його не хвилюють жодна з земних проблем, вирішення яких не змусить його перенапрягтись. Він вміє все, та здатен не на багато. Якийсь він трохи з мрії, ніби спустився з небес…
Про неї.
Вона. Річка, де течія повільна, але вона глибока.Вона не вміє просто жити, не може не думати, сама собі і себе нерозуміючи,завжди в пошуках. Погляд беззупинний, ніби чогось чекає.Чекає давно, але... Просто вона існує, її внутрішній світ в стані «знайди себе». Її не впіймати, ні хто ніколи не зловить хвилю її думок, бо він ніколи її не покохає так сильно...
Про кохання.
Воно. не існу у варіанті він-вона. Але у кожного воно своє ,напевно ,в неї до життя, до нього, а він існує і це її стримує. Кохання яке не підкріплюється почуттями, засноване на самих сподіваннях і емоціях. Кохання, що не може не буди між ними, та життя не справедлива штука, залишається надія. Воно таке незимне, напевно воно не було б таким, якби саме зараз між ними була пристрасть. Кохання підкріплене почуттям недосконалості, тому прагуть до ідеала, так повинно бути і в їхньому варіанті то є факт. Воно таке, що змушує творити, мріяти, не зупиняти себе і свій погляд. Змушує експерементувати, залишає вибір. Кохання від якого хочетьса жити, досягати цілей, а не шурнути з 21 поверху. Кохання без обов язків та занадто нестерпних страждань. Для неї воно- є ціль, яка в принципі, в ідеальній концепції, є досяжною.Для нього ідея самореалізації, привіт самоповаги та гордості підкріпленою досконалістю. Він-Вона і кохання, що є звеном об єднуючим їхні сподівання-то є ідеальний, в то й же час неможливий варіант. А що найстрашніше непотрібний варіант. Їх кохання поглине саме себе.
Про них…
Вони. Немає. немає ні кінця, ані краю, така собі історія яка не почалась і хепі енд її дуже сумнівний. Поєднання вони – такий собі неріальний союз.
Про помилку
Бажання. Відсутність його, як помилка. Не вірне слово відсутність, скоріше воно помилково не використане в історії їхніх судьб.
Бо вони разом, об єднані любовью- то є армагедон. Бо вона не може бути наділена ейфорією власного щастя, тоді їй за власним ,особистим задоволенням не вистачить альтруїзму, а це буде кінець її сомоствердження, тобто кінець її самої, далеко не хеппі енд.А від нього просто не залишиться ідеалу, який дає змогу існувати, шукати вихід.
вторник, 8 сентября 2009 г.
Інколи здається, що тобі ніхто не потрібен
Люди взагалі нікому не потрібні. Вони живуть вкупі, ходять поруч, товкаються, усміхаються один одному, але їм пофіг,на всіх крім себе коханих,ми намагаємося копатися в себе, в голові інших людей, але все робимо для себе і заради себе.
Немає нічого святого. Все віртуальна реальність, ми живемо в ній і думаємо, що ми комусь потрібні, відчуваємо свою потрібність, радимо і радимося.
І навіщо?
Ми поводимося не по-людські, знаходимо для цього або від цього причини.
Ми намагаємося зрозуміти, і боїмося цього розуміння більше за все в житті, ми навіть смерті так не боїмося як розуміння, і все ж його шукає все життя.
А любов – це відмазка для потрібності.
Нам треба відчувати спроможність бути корисними, а ще важливіше для нас відчувати поряд людину, яка нас врятує від самотності..
Ми готові страждати, боротися, вбивати, вмирати, щоб довести свою потрібність, спроможність бути важливими та незамінними.
Єдине бажання – це влада , бути владикою над кимось не важливо ми навіть домашню тваринку заводимо, щоб відчувати ,що щось не може жити без нашої уваги.
В когось це проявляється сильніше, в когось менша стадія, і всі ми уроди моральні звісно, але є виключення, бувають і не моральні.)
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
